Десять заповідей батьків

1.Не навчайте того, в чому не обізнані: для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.

2.Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.

3.Довіряйте вашій дитині, розтлумачуйте, що вона робить краще, а що – гірше. Залишайте за нею право на власні помилки: дитина оволодіє вмінням самостійно їх виправляти.

4.Не ставтеся до дитини зневажливо. Вона мусить впевнюватись в своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5.Будьте  терпеливими.

6.Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покараннями, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7.Потурбуйтесь про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі, дозволяйте їй відповідати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху самі вчаться розпоряджатись собою.

8.Виключіть зі своєї практики вислів: “Роби, якщо я наказав”, замініть цю форму вимоги іншою: “Роби тому, що не зробити цього не можна, це принесе користь”. Дитина має звикнути діяти не на догоду батьківському розпорядженню, а тому, що це доцільно, розумно, потрібно.

9.Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто не задоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.

10.Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це  все одно, що сказати: “Мені ніколи її любити”.